Інтер’єру бароко властиві яскраві фарби, надмір позолоти, яскрава гра світла і тіні. У барочному стилі змінюється і характер висхідних геометричних форм: замість плавних кругів, напівкругів з’являються мотиви складних за контурами, динамічних овалів, спіралей. Спокійна гладь поверхонь предметів змінюється на випуклості та увігнутості, лінії зламуються, викривляються.
Кабінет готелю Colbert de Villacerf на площі Вогезів, близько 1650 р. (Музей Карнавале, Париж)
Разом з тим, введення кривої лінії у меблеві форми було складним завданням, оскільки деревина важко піддається до згинання. Для формування зігнутих поверхонь необхідно було склеювати шматочки фанери. Техніка фанерування основи, яка мала сферичну поверхню, була досить складною: невеличкі пластини фанери у вигляді мозаїчного набору наклеювалися на дерев’яну основу, а потім пресувалися мішечками з гарячим піском. Стилістична спрямованість визначила і вибір орнаментальних рішень – гірлянд, звивистих колон, складних криволінійних карнизів, вінків, раковин.
Кабінет, виконаний у стилі Людовіка XIII
У каркасних меблях (стільці, крісла, дивани та ін.) також відбувається перехід від строго прямолінійних обрисів до гнутих ліній; меблі стають більш легкими і по-домашньому затишними. Характерна новинка стилю – гнута ніжка, яка на ціле століття увійде в практику європейських меблярів. Меблі для сидіння все частіше обтягуються дорогими декоративними тканинами – глазетом, гобеленом.
Крісло в стилі Людовіка XIII
В епоху бароко з’являються і так звані «гарнітури» чи «комплекти», які складаються з декількох предметів обстановки, що гармонійно поєднуються за формою.
Найвідомішими представниками стилю бароко у меблевому виробництві були Жан Берен (1640-1711), Андре-Шарль Буль (1642-1732).
Стиль рококо є стилем мистецтв двору і аристократії. Цей стиль найбільш яскраво і послідовно виявився у оформленні інтер’єрів. Убрання помешкань має слід витонченості, доведеної до досконалості. Дзеркала, позолота, візерунки ліпнини, які буйно стелилися по стінах і стелях деформували просторову структуру інтер’єрів. Витончені меблі, святкові предмети прикрас, затишні, обставлені з великою увагою до всіх дрібниць помешкання, витончені форми світського життя, – все це стає невід’ємною частиною повсякденного побуту вищих верств.
Спальня в стилі Рококо
Витонченість манер і культ жінки, які запанували у життєвому укладі придворно-аристократичних кіл, сильніше всього виявилися на характері меблів. Зміни виявляються не тільки в тому, що предмети набувають гнучких, м’яких контурів, але й з’являються нові меблеві форми, призначені головним чином для представниць прекрасної статі. Такі, наприклад, як стоячий на високих струнких ніжках секретер із відкидною дошкою, що розташована з нахилом та багатьма потаємними відділеннями; картон’єрка (шафа для паперів); кутова шафа; жіночий письмовий столик; туалет з відкидним дзеркалом; круглі і чотирикутні тумбочки, робочі столики різноманітних форм.
Столик у стилі Рококо
У бік більшої зручності та елегантності змінюються і форми меблів для сидіння. Виробляються нові типи: канапе (диван у формі з’єднаних в одне двох-трьох крісел), шезлонг, бержер (глибоке крісло). Контури предметів стають м’якими, хвилястими, згин ніжок посилюється. Зароджуються «справжні» меблі для сидіння, відповідно для призначення, а не для цілей репрезентації. Відповідно до нової форми світського життя, меблі розташовувалися невеликим групами в різних місцях приміщень, утворюючи своєрідні центри тяжіння для тих, хто тут присутній.
Серед корпусних меблів головну роль відіграють комоди і секретери. Комод рококо, як правило, має два ящики. Стосовно ж високого секретера, то він є продуктом раціональної, практичної комбінації комода, письмового стола і кабінету.
Секретер у стилі Рококо
У декоруванні меблів рококо різьблення по дереву вже мало присутнє, а його замінюють бронзові накладки. Однією з переваг використання бронзових накладок було те, що ними легко обробляти вже готові, відшліфовані і відполіровані поверхні предметів. Іноді – особливо при виготовленні комодів – замість фанерування вся поверхня оброблялася кольоровими лаками і також декорувалася бронзовим накладками чи позолоченим різьбленням.
Комод у стилі Рококо
У цей період найвідомішими майстрами стилю рококо були Шарль Крессан (1685-1768) та чотири брати (Гійом, Етьєн-Сімон, Робер, Жюльєн) Мартени (XVIII ст.).
Меблі класицизму і неокласицизму
Класицизм – це мистецтво симетрії і статики. У меблях для сидіння ніжки випрямляються, опуклі поверхні щезають, лінії декору повторюють обриси поверхні предмета. Плоскість стає чітко вираженою, оживають художні традиції античного світу. Широкого поширення набувають низькі шафи, буфети і секретери, які були відомі ще з часів Ренесансу.
Кабінет королеви Марії-Антуанетти у Версальському палаціСтіл Марії-Антуанетти майстра Ж. Різенера у кабінеті королеви, Версальський палац
Наприклад, секретер майстра Ж. Різенера декорований накладками з бронзи на відкидній дошці, а також на нижніх створках і бокових стінках. У центрі кришки розміщено великий овальний медальйон. У якості матеріалу для накладок часто використовувалися пластини з севрської порцеляни чи веджвудського бісквіту з білим рельєфом на кольоровому фоні. Плоскості предметів іноді покривалися лаковим розписом. Навіть у тих випадках, коли предмет орнаментувався пишніше, архітектоніка і чіткість його побудови залишалися незмінними.
Секретер королеви Марії – Антуанетти майстра Ж. Різенера
Для прикладу, показовим є дамський письмовий столик на тонесеньких скульптурних опорах – витягнутих гермах, які нагадують улюблений мотив періоду регентства (1715-1723) – «еспаньйолет». Тут опори трактуються вже як несучі, а не декоровані елементи. Такі столики були властиві для будуарів. Поряд з ними існувало багато інших різновидів меблів для письма: маленькі секретери на високих ніжках, різні поєднання столиків – з ящичками і без ящичків, з «галереями» і без них. З’явилися і круглі столики, овальні та напівкруглі.
Столик в стилі Людовіка XVI
Загалом, дивани, крісла і стільці еволюціонують у бік спокійних рішень. Підлокітники випрямляються, а їхніх закінченнях з’являються волюти (завитки) з акантовим листом (нагадують гострі кінці листків цієї рослини), стають більш строгими форми сидіння і спинки. З’являється стілецьз овальною спинкою, прикрашений симетрично спадаючою на обидва боки гірляндою чи завитком.
Cтілець з овальною спинкою в стилі Людовіка XVI
Стільці, крісла і дивани виготовляються, здебільшого, з різьбленого дерева, проте вони мають дедалі менше позолоти. Фарбування здійснюється у світлих тонах: білому, блакитному, ніжно-сірому. У обшивці меблів переважають світлі шовкові тканини з дрібними квіточками і гірляндами. Набір елементів зображує букети, стрічки, бубни. Центральний мотив декору береться в прямокутник, круг або ж овал.
Меблеве мистецтво епохи класицизму і неокласицизму представлене такими іменами, як Жан-Анрі Різенер (1734-1806), Шарль Крессан (1685-1768), Жак Дюбуа (1693-1763) та представниками династії Жакоб – Жорж (1734-1814 – засновник династії) та його син – Франсуа-Оноре (1770-1841).
