Стиль Ампір – один з так званих великих стилів. Його по праву називають найбільш імперським стилем, а з французької термін “ампір” перекладається як “імперія”. Стиль Ампір – вища точка, а водночас і завершальний акорд класичного напряму, що зародився в другій половині XVIII століття. Покликаний до життя ідеями Просвітництва, класицизм був першим штучним (тобто таким, що виник не стихійно, а в результаті планомірного вивчення та культивування античних зразків) стилем, але водночас і першим проявом еклектизму.
Ампір охопив такі напрямки як архітектура, живопис, скульптура, декоративне мистецтво, мода тощо. Взірцем для художників залишався Стародавній Рим, але тепер уже не республіканський, як в попередній період, а імператорський – з його палацами та тріумфальними арками. Для Ампіру характерні прагнення до строгої величі та помпезності, холодної елегантності та звеличення влади. В декоративному оформленні архітектурних споруд, меблів та ін. застосовувалися військові емблеми, зброя часів Стародавнього Риму, лаврові вінці, крилаті грифони, сфінкси, леви та ін.
По суті, стиль був натхнений імперськими поглядами часів величного Риму, що проявилися за правління Наполеона Бонапарта.
Жан Огюст Домінік Енгр. Портрет Наполеона. 1806 рік
Стиль першої Французької імперії був покликаний ідеалізувати та прославляти владу Наполеона. Базою для створення нового стилю слугував період Директорії та стиль Неокласицизму, та на відміну від попередників, Ампір мав на меті більш розкішне пробудження стилю Давнього Риму. Наполеонівський ампір – стиль жорсткий, пафосний, офіційний, більш символічний, ніж його попередники.
Особливим чином Ампір був втілений в архітектурі Франції, чого тільки варті: церква Мадлен (архітектор П. Віньйон, 1807), тріумфальні арки на площі Зірки (архітектор Ж.-Ф. Шальгрен, 1806–1837) та на площі Каррузель (архітектори Ш. Персьє та П. Фонтен, 1806), Вандомська колона (архітектори Ш. Лепер та Ж. Гондуен, 1810). Декоративні елементи фасадів, що наслідували Римські канони, проголошували велич та тріумф. Колони, пілястри, карнизи, портики та фронтони – оздоблення фасадів майоріло цими декоративними елементами.
Церква Мадлен, архітектор П. Віньйон, 1807 рік
Значному розповсюдженню нового стилю певною мірою сприяло видавництво альбому Персьє та Фонтена в 1801 році, який містив велику кількість проєктів меблів та інтер’єрів у стилі Французької Імперії. Збірки зразкових меблів випускали також інші видавництва Франції, й згодом ці меблеві форми розповсюдилися по всій Європі.
Фонтен і Персьє обставляли маєтки аристократії згідно зі смаками нових господарів, які були політичною та військовою елітою Франції. Одним з провідних їхніх проєктів була резиденція Наполеона Бонапарта в Мальмезоні. Головними майстрами меблів на той час були дуже відомі та популярні Жорж Жакоб і Жакоб-Дематьє (1770-1841). У майстерні Жакобів створювалися першокласні меблі ампірних форм.
Меблі за проєктами Жоржа Жакоба
Ще однією впливовою історичною подією стали археологічні відкриття Давньоєгипетської культури та ґрунтовне її дослідження. Це стало наслідком політики Бонапарта. Єгипетський похід або Єгипетська експедиція (фр. expédition d’Égypte) – кампанія, яку було проведено в 1798-1801 роках за ініціативою і під безпосереднім керівництвом Наполеона Бонапарта, головною метою якої була спроба завоювання Єгипту. Саме в результаті цього походу французи принесли в стиль Ампір єгипетські елементи.
Декоративні елементи інтер’єру були збагачені єгипетськими образами сфінксів, грифонів та каріатид, а також мотивами єгипетських орнаментів. Проте в будь-якому випадку Ампір зберігав регламентованість мови класицизму.
На відміну від попередніх королівських стилів, Ампір охоплює повне запозичення античних форм. Предмети інтер’єру набувають елементів класичної архітектури. Ніколи ще меблі не були настільки монументальними, як в епоху Ампіру. Тож перейдемо до основних прийомів та характерних особливостей цього стилю. Інтер’єри в стилі Ампір заповнені драпіруваннями, стіни оббиті шовком та атласом з суворим повторюваним малюнком. Стиль слугує цілям репрезентації статусу, шовкова розкішна оббивка мʼяких меблів та використання цінних порід дерева, як червоне, чорне та екзотичні породи, стають невідʼємною частиною оточення тогочасної знаті. Значне розповсюдження знаходять тумби у вигляді постаментів, високі балдахіни, дзеркала на підставках (псіше). Майстри відточують майстерність фанерування деревини, зберігаючи цінний природний малюнок зрізу. Французький ампір майже відмовився від використання мозаїчних технік та інкрустації.
Вигляд покоїв значною мірою переймає знайомі для полководців та воєначальників риси, ліжко часто накривають балдахіном, що походить на військовий намет, в інтерʼєрі нерідко зустрічаються лаврові вінки, трофеї, факели. Часто повторювалась літера «N», як символ монаршої влади. Також відомим символом Наполеона стала золота бджола, її можна зустріти на відомому Севрському сервізі, створеному на честь коронації імператора.
Бронзові деталі меблів, світильники, торшери, канделябри, вази, корпуси настінних і настільних годинників виготовляла паризька майстерня П’єра-Філіппа Томіра. З 1805 року Томір був «придворним карбувальником» Бонапарта. В меблях створених в його майстерні червоне дерево поєднувалося з позолоченою і матово-чорною патинованою бронзою, що нагадує базальти Стародавнього Єгипту. Переважна більшість орнаментів античного походження: набори геометричних і рослинних орнаментів включають меандри, пальметки, плетінки, лаврові гілки, стрічки, пальмове, лотосове та акантове листя, квіткові гірлянди.
Завдяки Ампіру збагатились форми меблів. Нові форми у вигляді вузьких сервантів та вітрин, круглих вітрин і столиків. До числа ампірних меблів можна віднести великі круглі столи, невеличкі круглі столики на ніжці (геридони), туалетні та будуарні столи циліндричної форми. Секретери набувають форми античних надгробків та вівтарів, бюро закриваються циліндричними ролетами, а письмові столи з двома тумбами по боках доповнюються короткою лавкою або банкеткою.
Стільці, крісла та дивани також набувають конструкційних змін. Пуфи мають форму, запозичену зі складаних єгипетських табуретів х-подібної форми, крісла зі зручними вигнутими спинами s-подібної форми доповнені підлокітниками у вигляді крилатих сфінксів, лебедів або грифонів.
Окремої уваги потребує розгляд форм різноманітних канапок, банкеток і тахт. Одна з таких має назву «Рекамьє» на честь мадам Рекамьє.
Поряд з архітектонічним у меблях Ампіру була й інша тенденція, для якої було характерне широке використання бронзової пластики. У предметах меблів функцію опор та підлокітників часто виконували відлиті з бронзи фігури різних тварин, а поверхні оброблялися накладним орнаментом. Багато місця бронзовому декору відведено, зокрема, у проєктах Персьє і Фонтена, однак декоративні елементи тут радше супроводжують меблі, не порушуючи їхніх основних форм. Ці багаті, подекуди трохи незграбні меблі користувалися неабияким попитом. Оскільки велика кількість позолоченої бронзи робила їх надто дорогими, столяри нерідко вдавалися до імітації; зокрема, бронза замінювалася позолоченим пап’є-маше (цей прийом характерний головним чином для німецьких і австрійських зразків). З пап’є-маше виконували різні деталі декоративного оздоблення меблів: лев’ячі, орлині або цапині лапи, баранячі голови, лев’ячі маски тощо. Опорні конструкції часто створювалися у вигляді фігур грифонів, дельфінів, тритонів, герм, каріатид та атлантів.
На більш пізньому етапі меблі починають перенасичуватися бронзовим декором, навіть більше, з’являються предмети – здебільшого невеликі, декоративні, – цілком виконані із позолоченої бронзи та навіть зі срібла та скла. Придбати такі меблі було під силу хіба що вищій аристократії.
Ампір не проіснував довго і став занепадати після краху Наполеона. Але за кілька десятиліть було створено величезну кількість пам’яток, які намагатимуться наслідувати наступні покоління. Зокрема, в епоху правління племінника Наполеона Бонапарта – Наполеона III (1852-1870 рр.) мода на Ампір знову повернеться, однак вже у дещо зміненому вигляді.
