Віденська бронза цікаве та самобутнє явище в історії європейського декоративно-ужиткового мистецтва. Термін «віденська бронза» з’явився на початку двадцятого століття, майже на 50-60 років пізніше від тієї мистецької продукції до якої це визначення відносилось.
Віденська бронза з’являється в ХІХ столітті в епоху бідермаєру, коли новоспечені буржуа розвивали нову культуру життя та соціального життя. Ці бронзові вироби являли собою тонко деталізовані мініатюри та настільні фігури, що зображували різноманітних тварин, часто в карикатурних, сатиричних чи химерних ситуаціях. Діапазон сюжетів включав також східну тематику, сюжети, натхненні експедиціями та подорожами, а також еротичні образи.
Східна танцівниця виробництва заводу Бергмана
Розмір віденських бронзових виробів варіюється від мініатюрних 1 дюймових мініатюр до фігур розмірів настільної лампи. Історія віденської бронзи як оригінального розділу австрійської художньої промисловості почалася в буквальному сенсі з малого – з одного фабричного виробництва з латуні мініатюрних фігурок тварин і людей, розфарбованих вручну, розрахованих на звичайного середньостатистичного німця. Ці миловидні фігурки стали альтернативою наявному в Австрії виробництву дорогої замовної «обстановочної бронзи» (меблів, люстр, бра, декоративних виробів), яку використовували для оформлення інтер’єрів резиденцій вищих чинів, аристократів та імператора.
Приклади реалістичних зооморфних мініатю
Вироби мали попит і кількість виробництв швидко зросла, розширився асортимент художніх «кабінетних» виробів, саме так ще називали вироби віденської бронзи, що випускалися на фабриках Австрії за промисловими каталогами.
Згідно з промисловим довідником «Vienna Bronze» за 1910 рік, у Відні на цей момент налічувалася 41 фабрика з виготовлення фарбованих фігурок урок і найрізноманітніших камерних предметів «кабінетної бронзи». Багато віденських художників тісно співпрацювали з власниками ливарних підприємств. Працюючи безпосередньо на виробництві, вони створювали малюнки, ескізи, проєкти і незліченну безліч моделей для всіх видів «віденської бронзи», яка стала художнім товаром масового попиту.
Викрадення дівчини. Завод Бергмана.
Одна з особливостей австрійських підприємств, що займалися художнім литтям виробів з мідних сплавів, полягала в тому, що вони одночасно відливали предмети з латуні та з бронзи. Тож, коли йдеться про віденські вироби з металу жовтого кольору, слід пам’ятати, що предмети мініатюрної анімалістичної пластики, фігурки людей, невеличкі жанрові композиції в манері «оріенталь» і такі функціональні речі, як, наприклад, попільнички чи чорнильниці, в переважній більшості відлиті з жовтої міді, тобто латуні. «Кабінетна скульптура» ар-нуво та “еротична бронза” могли бути виконані з позолоченої латуні або патинованої бронзи. Пізнішу за часом створення скульптурну пластику ар-деко, як правило, відливали вже тільки з бронзи, часто використовуючи дорогу хрісоелефантинну техніку. Саме тому у своєму професійному колі від початку виробники «віденської бронзи» називали себе «жовтими ливарниками». Латунь для них була дешевшим і більш технічним матеріалом, що давав змогу вирішувати найскладніші художні завдання.
Філін виробництва заводу Бергмана.
Віденська бронза розписувалась в техніці холодних емалей. Технологія була розроблена безпосередньо митцями, які формували ливарні форми для подальшого відтворення. Одну бронзову фігуру часто відливали в окремих секціях за допомогою методу, відомого як лиття в пісок, а потім зварювали разом і передавали художникам. Цей трудомісткий процес вимагав високої майстерності. Розпис поверхні литої бронзи надавав виробам фактуру та загострював деталі поверхні. На бронзу наносили кілька шарів фарби на основі свинцю.
Усю продукцію цих виробництв можна поділити на кілька сюжетних груп:
-реалістичні зображення тварин та птахів (зооморфні мініатюри)
-жанрові жартівливі композиції з тваринами (жанрові зооморфні сюжети)
-східні сюжети (вироби в стилі «оріенталь»)
-еротична металопластика
Родина слонів. Приклад жанрової зооморфної композиції.
Вироби що відносяться до перших двох груп зазвичай мали невеликий або й зовсім мініатюрний розмір, за складом майже завжди виготовлялись з латуні. Вироби на східну тематику були більшими за розмірами. Вони зображали сцени полювання та побуду ісламського (переважно африканського) сходу. Це сюжети часто називали мавританськими. Зустрічаються численні сцени з погоничами верблюдів, музиками, воїнами, сюжети гаремного життя.
Східні сюжети мавританської тематики
Остання велика група виробів це еротична бронза. Зазвичай це середнього розміру композиції, іноді відверто порнографічного характеру. Подібні предмети особливо полюбляли чоловіки. З’явився навіть термін “чоловіча колекція”. Серед таких виробів особливо цінувались статуетки “з секретом”. Це нічим не примітні композиції які ховали в собі еротичні сюжети.
Жаби. Приклад зооморфної еротичної скульптури.
Скульптурну мініатюру, жанрові композиції в дусі «оріенталь», «кабінетну» еротичну бронзу «з секретом» обожнювали й колекціонували найширші верстви населення від самого початку їхнього виробництва в Австрії. Саме ці найбільш комерційні види продукції «віденської бронзи» не мали конкурентів на світовому ринку і становили важливу статтю закордонного експорту. Всесвітні художньо-промислові виставки, що проводилися в європейських столицях і великих містах світу, сприяли зростанню популярності та дедалі більшому поширенню в різних країнах продукції віденських ливарних виробництв.
Приклад «кабінетної» еротичної бронзи «з секретом»
Серед багатьох виробників найвідомішим був Франц Бергман. У 1900 році він заснував свою знамениту бронзову ливарну фабрику з торговим знаком у формі глечика. Він був відзначений медаллю на другій Всесвітній виставці в Парижі того ж року. Разом із глечиком компанія також використовувала ім’я NAM GREB. (ім’я Бергман навпаки, так Франц маркував свою еротичну бронзу). Це клеймо високо цінується колекціонерами еротичної бронзи. Бергманн співпрацював з такими великими художниками, як Бруно Зак.
Ще одним відомим майстром був Карл Кауба, роботи якого зазвичай асоціюється з бронзовими фігурами, що зображують індіанців і ковбоїв. Його роботи справді вражають, демонструючи велику увагу до деталей і чистий рух у кожному творі.
На жаль, багато віденських бронз не було позначено чи підписано. Скульптори продавали свої моделі виробникам бронзи, які потім їх відтворювали. Це означає, що штамп (клеймо) на виробі показує, хто був виробник, але не творець моделі. З цієї причини часто художники залишалися майже невідомими.
З часом вироби австрійських майстрів ставали все досконалішими. Бронза періоду Ар-деко вражає як композиційними рішеннями так і якістю литва та обробки матеріалу.
Статуетки періоду Ар-деко.
Популярність «віденської бронзи» в усьому світі трималася майже три десятиліття. За цей час було створено величезну кількість різноманітних моделей. Ці вироби від початку ставали об’єктами колекціонування. Протягом всього ХХ ст. віденська бронза високо цінувалась у поціновувачів металопластики по всьому світу.
