Вітра́ж (фр. vitrage, від лат. vitrum — скло) — техніка монументального та декоративно-прикладного мистецтва, яка зазвичай є сюжетною декоративною композицією зі скла. Класичний вітраж виготовляється із кольорового скла, фрагменти якого поєднуються перетинками з металу, який зпаюється в місцях з’єднання. Для з’єднання використовується олово та свинець, як метали, що легко піддавались обробці.
Незважаючи на те що скло як декоративний матеріал було винайдене в Давньому Риму все ж періодом розквіту техніки вітраж стала доба Середньовіччя. Вітражами декорувалися численні стрільчасті вікна готичних соборів Європи та замкова архітектура. Вітражі у вікнах готичних соборів застосовувались не лише з естетичних міркувань, а й у зв’язку з невмінням середньовічних майстрів виплавляти якісне скло великих розмірів. Саме ця недосконалість технологій Середньовіччя призвела до того що площа вікна набиралась з численних фрагментів які дуже швидко стали виглядати як скляні мозаїчні композиції переважно релігійної тематики.
Фрагмент вітражів з собору Сент-Етьєн
Фрагмент вітражів Собору у Шартрі
Ранні європейські вітражі відносіться до ХІ-ХІІ ст. і належать до романського стилю. Орнаментальні вітражі вже в романську добу співіснували з вітражами сюжетними. Серед найбільш ранніх прикладів — вітражі Німеччини та Франції. Особливе місце у створенні вітражів доби готики посіла Франція, країна, де готична архітектура фактично народилася і яку сусідні країни вважали зразковою. Чим більшими ставали вікна готичних соборів, тим більшими ставали і вітражі. Доля монументального живопису на стінах готичних соборів значно зменшується через фактичне щезання стіни, прорізаної стрілчастими вікнами. Вікна готичного собору Паризької Богоматері вже були 12 метрів заввишки.
Аугсбурський собор. Зображення пророка Даніїла (ХІ-ХІІ ст).
Вітражами прикрашали не тільки собори, а й невеликі каплиці в замках вельмож та короля. Найбільш уславлена готична каплиця це Сент-Шапель у Парижі, побудована у 1243–1248 роках. Каплиця має високі підмурки, тоді як верхня частина — справжній склянний ліхтарик, стіни якого цілком заповнені вітражами.
Інтер’єр каплиці Сент-Шапель (Париж)
Цікавим явищем в історії європейського мистецтва є фламандські вітражі. Фландрія (Південні Нідерланди) швидко стала великим центром вітражного мистецтва, запозичивши цю техніку з Франції. Вітражі із Фландрії не були поліхромними, оскільки їм не були відомі рецепти кольорів як використовували французи. Фландрійці виготовляли вітражі, маючи в репертуарі лише два кольори — чорний та жовтий. Третім кольором мимоволі був прозорий, тобто нічим не пофарбоване скло, що збільшувало освітлення напівтемних приміщень. Бідну кольорову гаму намагались компенсувати за рахунок деталізації зображень, відтак, фландрійці майстерно доповнювали зображення деталями одягу, прикрас, капелюхів та гербів. Навіть ці вітражі, що не вражали багатобарвністю, дорого коштували і були однією зі статей національного експорту. Особливо поціновували фламандські вітражі у Британії. У XVI ст. вітражистам вдалося віднайти техніку емалювання. Це збагатило кольорову гамму фламанських майстрів.
Св. Катерина (Північні Нідерланди), Державний музей Амстердама.
Починаючи з доби Відродження мистецтво вітражу починає поступово занепадати. На зміну Великим площам вікон приходять розписні стіни та стелі, скульптура та барельєфи. Аде вітражі не зникають повністю. в добу Відродження, але поступаються місцем (через значні витрати та велику трудомісткість) . З приходом доби бароко про вітраж забувають остаточно. Все змінюється лише у ХІХ ст. коли в епоху романтизму та історизму європейці намагаються повернутись до мистецтва попередніх століть.
Майстри Західної Європи починають працювати над відновленням призабутих технологій та відкриттям нових (нові рецепти варки скла, його забарвлення, використання міді замість свинцю в перетинках тощо).
Фрагмент вітража ХІХ ст.
Виникають навіть дешеві замінники вітражів — розпис прозорого скла олійними фарбами без фіксації, наклеювання прозорого паперу з кольоровими малюнками на скло.
Особливістю використання вітражів у XIX ст. стало їх використання не тільки в соборах. У добу еклектики вітражами прикрашають палаци старої та нової буржуазної еліти, новітні громадські заклади — банки, залізничні вокзали, виставкові павільйони. Як наслідок змінюються і сюжети. Поруч з сакральними (біблійними) сюжетами постають композиції світської та міфологічної тематики.
Європейські вітражі ХІХ ст. з релігійним сюжетом (зліва) та історичним (справа)
Частина вітражів XIX століття дуже наближена до сучасного їм живопису а частина є стилізацією та копіями під вітраж попередніх епох. На окрему увагу заслуговують вітражі об’єднання прерафаелітів в Англії. Стильовим ідеалів для прерафаелітів було мистецтво ранного Ренесансу (до Рафаеля) та Середньовіччя. Це був і протест проти помертвілого академізму, що вважав твори Рафаеля Санті зразками та переоцінка усталених мистецьких цінностей. Прерафаеліти звертались до стилізаторського відновлення середньовічної та ренесансної книжкової мініатюри, до картин біблійної тематики. Особливо вдалі зразки створив Едвард Берн-Джонс (1833—1898). Вітражі за його картонами вдало обігрують декоративність рослин, написів готичним шрифтом, умовний одяг біблійних персонажів з довгими складинками.
Вітражі створені за картонами Едварда Берн-Джонса
Особливе місце в мистецтві вітраж посів у добу стилю модерн (1890-1910 рр.), який прийшов на зміну стилям доби історизму (сер- др. пол ХІХ ст.). Накопичений досвід та удосконалення технологій створення вітражів дали недовгий, але бурхливий розквіт вітражних технік. В добу модерн нарешті пройшла відмова від копіювання живопису, а виникають нові композиційні, колористичні та стильові тенденції з урахуванням вітражної специфіки. Серед міст, де збереглися значні колекції вітражів доби модерн можна назвати такі європейські міста як Відень, Париж, Лондон, Барселона, Манаус.
Вітраж доби модерн.
Для мистецтва модерну характерне тяжіння до природи, тому в усіх видах мистецтва цієї доби визначне місце посідають рослинні орнаменти, криві лінії та неймовірна пластичність форм. Вітраж в модерні розглядався як органічна частина архітектури, тому він набуває цікавих форм та стає досить несподіваним за місцем свого розміщення в інтер’єрах та екстер’єрах.
Приклад оформлення модерними вітражами входу будівлі та інтер’єру павільйона.
В період модерну декоративні якості скла ( його яскравість та здатність пропускати світло) художники починають використовувати не лише у класичному вітражному мистецтві. Вперше за всю історію вітраж починають активно використовувати не лише як монументальну техніку а як техніку оздоблення декоративно-ужиткових предметів – скульптури, предметів освітлення, ювелірних виробів.
Підвіска-метелик з жіночою фігурою та настільна лампа доби модерну.
Відомий дизайнер Тіффані вдосконалював як виробництво самого скла, так і технологію виготовлення вітражів. Власник скляного заводу, він створив нові різновиди скла. Його скло не потребувало додаткового оброблення поверхні і після нарізання за лекалами зразу можна починати формувати майбутній вітраж. Замість свинцю Тіффані використовував перетинки з міді, а викладений малюнок фіксували олов’яними пайками.
Процес виготовлення абажура в техніці “тіффані”.
Почалося виготовлення вітражних абажурів для електричних ламп, де вітраж вироблено на хвилястій чи дугоподібній поверхні. Вітражні абажури Тіффані були дуже популярні, хоча не були головною продукцією дизайнера, стали предметом копіювання іншими виробниками.
Лампи Тіффані початку ХХ ст..
З відходом стилю модерн масове створення вітражів призупинилось. Але експерименти з технологіями та новими матеріалами не припинилися. У XX столітті завдяки розвитку технологій по виготовленню скла стали можливими цікаві експерименти з цим матеріалом. Сакральний вітраж у ХХ ст. продовжив своє життя. Поруч з ним у XX столітті постає світський вітраж який увібрав у себе усю бурхливу стилістику постмодерну від умовного символізму до абстракціонізму.
Сюжетна різноманітність вражає. Це і ідеологічні сюжети країн Соціалістичного табору, і абстракціонізм Західної Європи та США, і гіперреалізм, і сюжети на гостро-соціальну та політичну тему.
Відтак Вітраж пройшов крізь віки змінюючись та трансформуючись, переживши часи як відродження так і занепаду. Але він і досі привертає увагу митців завдяки своїй незвичайній здатності взаємодіяти з світлом завдяки властивостям скла.
